11.07.2016
АМУ висловила зауваження до нової редакції законопроекту про соціальні послуги
Версія для друкуВерсія для друку

відповідний лист надіслано до парламентського Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю 

Асоціація міст України розглянула проект Закону про соціальні послуги (№ 4607), який наразі перебуває на розгляді парламентського Комітетуу справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. АМУ підтримує прийняття зазначеного проекту Закону з урахуванням таких пропозицій під час підготовки до другого читання:

1.     Щодо повноважень органів місцевого самоврядування (стаття 13).

Відповідно до проекту Закону органи місцевого самоврядування затверджують та здійснюють фінансування програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст з урахуванням потреб населення адміністративно-територіальних одиниць/територіальних громад у соціальних послугах. Вважаємо за недоцільне передбачати питання, що стосуються програм економічного і соціального розвитку у проекті Закону, оскільки це не є предметом його регулювання. Це питання регулюється Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» і при необхідності доцільно вносити зміни у зазначений Закон. Пропонуємо абзац п’ятий розділу 4 статті 13 вилучити.

2.     Щодо гарантії працівникам, які надають соціальні послуги (стаття 39).

Відповідно до проекту Закону надавачі соціальних послуг гарантують фахівцям із соціальної роботи, соціальним працівникам, соціальним робітникам, іншим фахівцям, які надають соціальні послуги, право на забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання, велосипедами за рахунок роботодавця (абзац шостий частини другої статті 39).

Оскільки більшість цих установ знаходяться у комунальній формі власності, законодавче закріплення зазначеного забезпечення призведе до додаткових видатків із місцевих та державного бюджетів, які проектом закону не передбачається покривати за рахунок коштів державного бюджету. Враховуючи різну наповнюваність дохідної частини на місцях можна передбачити неспроможність окремих місцевих бюджетів виконати такі соціальні гарантії, встановлені законом.

Також, оскільки надавачами соціальних послуг відповідно до проекту Закону є підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, норма щодо забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками або виплата грошової компенсації за їх придбання, велосипедами поширюється й на недержавний сектор. Зазначене може негативно вплинути на розвиток соціального замовлення та системи надання соціальних послуг неурядовими об’єднаннями.

До того ж, ця норма забезпечення є важко реалізованою на практиці, оскільки відсутні законодавчо затверджені нормативи щодо обсягу та порядок забезпеченняспеціальним одягом, взуттям та інвентарем, проїзними квитками, велосипедами. У зв'язку з цим виникає питання у кількості забезпечення засобами та строку його експлуатації (наприклад, скільки пар взуття в рік, рукавичок в місяць тощо).

Також, питання забезпечення, наприклад, лижами (альтернатива велосипеду в зимовий період), пальним за користуванням власними транспортним засобом тощо не включені у проект Закону і будуть знаходитись поза полем його регулювання. Тобто всі можливі засоби, інструменти необхідні для надання соціальних послуг передбачити в законодавстві не можливо. Вважаємо за недоцільне передбачувати такі норми законом.

Зазначаємо, що на практиці це питання визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця в залежності від спроможності бюджетів. Враховуючи вищезазначене, пропонуємо абзац шостий частини другої статті 39 вилучити.

3.     Щодо внесення змін до статті 11 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю».

Частиною другою статті 11 проекту Закону передбачається, що оцінка потреб сімей, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється районними, міськими, районними у містах центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням інших суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю. Вважаємо, що надання права оцінки потреб виключно центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді звужує повноваження органів місцевого самоврядування. Адже, на нашу думку, оцінка потреб може здійснюватись будь-яким надавачем соціальної послуги, у тому числі через соціальне замовлення. Пропонуємо частину другу статті 11 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» викласти у такій редакції: «Оцінка потреб сімей, дітей, молоді та інших осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та/або іншими суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю».

4.     Щодо внесення змін до частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Проектом Закону пропонується доповнити пункт «а» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (власні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад) наступними підпунктами:

-  визначення потреб населення сіл, селищ, міст у соціальних послугах;

- організація надання соціальних послуг, у тому числі шляхом соціального замовлення, відповідно до закону;

-  забезпечення надання мінімального базового комплексу соціальних послуг у територіальній громаді відповідно до закону.

Зазначаємо, що власні повноваження органів місцевого самоврядування доцільно надавати з урахуванням спроможності їх здійснення (принцип субсидіарності). Тобто у випадках наявності ресурсів (як кадрових так і фінансових) органи місцевого самоврядування можуть здійснювати функції з питань соціального забезпечення. В іншому випадку – це є прерогатива органів державної влади.

На сьогодні організація надання соціальних послуг у містах, селищах та селах на території районів здійснюється районними державними адміністраціями, у тому числі через районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Первинний рівень органів місцевого самоврядування (міста, села, селища) на цих територіях з об’єктивних причин не здатні виконувати ці функції у більшості випадків. Тобто такі повноваження не можуть бути власними.

Відповідно до проекту Закону України «Про соціальні послуги» основними напрямами державної політики у сфері надання соціальних послуг є  забезпечення дотримання державних стандартів соціальних послуг. Оскільки держава встановлює ці стандарти та забезпечує їх дотримання, вважаємо, що організація надання соціальних послуг є функцією держави, яка делегується органам місцевого самоврядування. Перенесення вказаних повноважень у делеговані дозволяє гнучко враховувати місцеві умови. У разі спроможності органи місцевого самоврядування можуть виконувати такі повноваження (наприклад, на території міст обласного значення), а у разі неспроможності – їх буду здійснювати місцеві державні адміністрації. Крім цього, відповідно до статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи виконавчої влади зможуть здійснювати контроль за органами місцевого самоврядування в питаннях реалізації дотримання делегованих повноважень, дотримання державних стандартів соціальних послуг. Тобто, держава зберігає за собою оперативний контроль, який відсутній якщо повноваження визнано власним. У іншому випадку безумовно постраждає якість соціальних послуг.

 Пропонуємо вказані підпункти перенести у делеговані повноваження (пункт «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Констатуємо про необхідність врахування першого зауваження та викласти підпункт пункт «б» частини першої статті 34 у наступній редакції: «визначення потреб населення  сіл, селищ, міст у соціальних послугах».

Також зазначаємо про невідповідність порівняльної таблиці до проекту Закону у частині змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та невідповідність назви Закону в пункті 4 Розділу ІХ Прикінцеві положення.

Асоціація просить Комітет ухвалити позитивний висновок щодо законопроекту, врахувавши названі зауваження.

Всі новини