22.10.2012
Безробіття чи зайнятість населення – вибір за Президентом України
Версія для друкуВерсія для друку

Інформує  Аналітичний центр АМУ

Факт 1.Необхідність удосконалення чи зміни механізмів державного регулювання у сфері зайнятості населення існує паралельно з соціально-економічним розвитком країни. Ухвалений ще у 1991 році Закон України «Про зайнятість населення» врегульовував реєстрацію безробітних, визначав розміри і терміни виплати по безробіттю, намагався створити умови для перекваліфікації або навчанню інших професій. З плином часу і економічним розвитком держави ринок праці  розвивався динамічно і вимагав нових підходів до стимулювання роботодавців у створенні нових робочих місць, надання можливостей особам, що втратили роботу, опанувати нові конкурентоспроможні професії, а молодим спеціалістам отримати перші робочі місця.

Факт 2.Розроблений Міністерством соціальної політики України проект закону «Про зайнятість населення», який був ухвалений Верховною Радою України у липні 2012 року, відповідає не тільки сучасним умовам ринку праці, але і створює сприятливі податкові умови для добросовісних роботодавців, які створюють нові робочі місця, беруть на роботу молодих спеціалістів. Закон надає можливість особам віком від 45 років, які залишились без роботи, отримати право на „ваучер” на професійне навчання, а молодим спеціалістам, які погодилися працювати у сільській місцевості, надаватимуться «стартові виплати». Органи місцевого самоврядування зможуть активніше залучати до суспільно корисних  робіт, що відповідають потребам територіальної громади, безробітних, а ті будуть отримувати за ці роботи заробітну плату. Цей закон має набрати чинності з 1 січня 2013 року.

Факт 3. Для боротьби з безробіттям та вдосконалення управління соціальною сферою, був розроблений також законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  (щодо діяльності  Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства соціальної політики, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується  та координується через відповідного міністра)  (р. № 10222 від 16.03.2012). Цей проект є значним не тільки за обсягом внесення змін до законів, але і кардинально змінює систему органів управління у сфері зайнятості населення.  Зокрема,  передбачається внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» (до тієї його версії, яка втрачає чинність з 1 січня 2013 року) шляхом вилучення норми про створення та діяльність міських, районних центрів зайнятості. Таким чином, створюється ситуація, коли виключно єдиний центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, тобто Міністерство соціальної політики, буде опікуватися питаннями зайнятості у містах та районах, в тому числі призначати та виплачувати допомогу по безробіттю, організовувати суспільно корисні громадські роботи, курси професійної перепідготовки тощо. Незважаючи на такі неоднозначні зміни в системі управління службами зайнятості, та на невідповідність цього законопроекту  ухваленому у липні Закону України «Про зайнятість населення», він був підтриманий народними депутатами 16 жовтня 2012 року.

Резюме: Лише передвиборча «агонія» народних депутатів може виправдати таку їхню недалекоглядність та непослідовність в ухваленні законів, які по-різному врегульовують одні і ті ж сфери суспільного життя. Ця ситуація може показати суспільству, чи є хоча б у Адміністрації Президента компетентні службовці, спроможні побачити серйозну правову колізію та запропонувати Главі держави ветувати закон, який суперечить інтересам суспільства і може відкинути його на багато років назад – до масового безробіття, тіньової зайнятості, неспроможності держави забезпечити створення нових робочих місць.

 

Аналітичний центр

Асоціації міст України

 

Всі новини