30.01.2012
Головне – вибори, а там хоч потоп?
Версія для друкуВерсія для друку

Інформує Аналітичний центр АМУ

Факт 1. 18 січня Прем’єр-міністр Микола Азаров під час засідання уряду доручив Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Анатолію Близнюку роз'яснити місцевим чиновникам, які з 1 січня підвищили тарифи на обслуговування житла в регіонах, про неправомірність, на його думку, їхніх дій і про необхідність скасувати такі рішення. Через тиждень після того Уряд знову розглядав питання недопустимості підвищення тарифів. У результаті, за словами прем`єра, відмовилися від підвищення тарифів у Херсоні та Полтаві, відповідним чином вирішувалося на той час питання в Харкові та Сумах.

Факт 2.  До тиску на органи місцевого самоврядування долучаються  й   правоохоронці. «Посадовці, які на місцях необґрунтовано підвищили тариф на житлово-комунальні послуги, мають бути покарані» - про це під час засідання Кабінету міністрів заявив заступник міністра внутрішніх справ Сергій Черних. Цікаво, застосування яких норм адміністративного чи кримінального права в даному випадку цей високопосадовець МВС мав на увазі?

Факт 3. Як видно з виступів Прем’єр-міністра, він вважає підвищення міськими радами тарифів на послуги з обслуговування житла необґрунтованими, оскільки, на його думку, протягом останнього часу заробітна плата, вартість енергоносії тощо, що є складовими тарифів, в країні не підвищувалися.  Однак насправді протягом 2011 року лише мінімальний розмір заробітної плати Урядом України підвищувався 4 рази! Середня заробітна плата в країні протягом останнього року за даними Держкомстату зросла на 19 %. З тарифами на електроенергію відбувалося те ж саме. Якщо порівняти вартість електроенергії для комунальних підприємств у січні 2011 та січні 2012 року, то вона зросла майже на 25 %! Звідки підприємства з обслуговування житла можуть взяти більше коштів, щоб відповідно розраховуватися з своїми працівниками та постачальниками електроенергії? Очевидно, лише за рахунок підвищення плати за надавані ними послуги.

Факт 4. В багатьох містах тарифи на утримання будинків та прибудинкових територій не переглядалися протягом останніх 2-3 років. В тому числі й через негативне ставлення до цього Урядів – переважно з політичних причин. В результаті, за інформацією Мінрегіону, з 25 міст-обласних центрів лише половина має тарифи, затверджені в 2011 році. Чотири обласні центри живуть за тарифами, затвердженими в 2008 році, ще п’ять - у 2009 році. 16 з цих міст мають тарифи з рівнем нижчим за фактичну собівартість відповідних послуг. При цьому жоден тариф не містить інвестиційної складової. Тобто у виробництво не закладаються кошти на впровадження енергоефективних технологій, які тільки й могли б забезпечити якщо не зниження чи стабілізацію, то принаймні не таке стрімке зростання тарифів у майбутньому.

Факт 5. А що буде, коли за цих умов тарифів таки не підвищувати, як на тому наполягає Уряд? Тоді, щоб своєчасно і відповідно до постійно підвищуваних норм розраховуватися з власними працівниками і постачальниками, очевидною, необхідно буде скорочувати витрати, в тому числі і через скорочення персоналу. А це означатиме зниження якості послуг для населення. Вже тепер населення нарікає на якість послуг частіше, ніж на високі тарифи. За інформацією Мінрегіону тільки протягом минулого року зі скаргами щодо якості послуг з утримання житла та прибудинкових територій звернулося понад 2500 громадян.

Відповідно. Підвищення тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, інші комунальні послуги є об’єктивним процесом, який перебуває в прямій залежності від цін на енергоносії та заробітної плати, які встановлюються на рівні держави, до чого Уряд має безпосереднє відношення. Тому політичне стримування тарифів призведе лише до дальшого погіршення якості надання таких послуг, збільшення нарікань споживачів на владу і збанкрутування комунальних підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

Всі новини